Історія справи

Постанова ВГСУ від 30.11.2016 року у справі №917/2333/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 917/2333/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуМалого приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Колос"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.08.2016у справі№ 917/2333/15 Господарського суду Полтавської областіза позовомЛубенської міської радидоМалого приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Колос"простягнення 325 351,22 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився- - відповідачаГуйван П.Д., Балачкова Г.Г.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року Лубенська міська рада звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Малого приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Колос", в якій просила суд стягнути з відповідача на свою користь 325 351, 22 грн. збитків за користування земельною ділянкою по вул. Радянській, 143, площею 0,1448 га за період з 21.02.2011 по 28.07.2015 та земельною ділянкою по вул. Радянській, 143, площею 0,0453 га за період з 15.11.2012 по 28.07.2015.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач без оформлення правовстановлюючих документів користується земельними ділянками, на яких розташовані належні йому об'єкти нерухомого майна та не сплачує коштів за їх використання, чим завдає позивачу збитків у вигляді неодержаних доходів.

Мале приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Колос" проти позову заперечувало, посилаючись на те, що його вина у неукладенні договорів відсутня, наданий позивачем розрахунок перевищує позовну давність, крім того, за відповідачем значиться переплати по орендній платі.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.01.2016 (суддя Кульбако М.М.) у даній справі позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 (головуючий Білоусова Я.О., судді: Пуль О.А., Крестьянінов О.О.) у даній справі вказане рішення суду змінено та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Малого приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Колос" (вул. Радянська, 159, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідент. код 23279890) на користь Лубенської міської ради Полтавської області (вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідент. код 21053182) збитки за користування земельною ділянкою по вул. Радянській, 143, площею 0,1448 га за період з 06.11.2012 року по 28.07.2015 року та земельною ділянкою по вул. Радянській, 143, площею 0,0453 га за період з 15.11.2012 року по 28.07.2015 року в розмірі 237957,16 грн. та 3569,36 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовити."

Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції послався на наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення та частково сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

10.11.2016 від Лубенської міської ради на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Лубенська міська рада заперечує проти доводів скаржника і просить суд врахувати те, що рішення повністю виконано, що підтверджено копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.09.2016, яка додана до відзиву. У зв'язку з цим, позивач просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Клопотання Лубенської міської ради про розгляд справи без участі її представника судом задоволено.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 26.06.2000 на підставі договору купівлі-продажу Мале приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Колос" (відповідач у справі) набуло у власність виробничий корпус загальною площею 379, 0 кв. м. і приміщення загальною площею 192 кв. м., що розташовані за адресою м. Лубни, вул. Радянська, 143.

На підставі рішень Лубенської міської ради від 31.10.2000 та від 30.11.2001 "Про вилучення та надання земельних ділянок для потреб підприємствам, установам, організаціям та громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності" відповідачу передані в оренду земельні ділянки за вказаною адресою площею 0,1448 га за цільовим призначенням - для обслуговування адміністративного та складського приміщень терміном на десять років та площею 0,0453 га за цільовим призначенням - для комерційного використання терміном на п'ять років.

На підставі рішень Лубенської міської ради від 09.09.2011 та від 08.08.2014 "Про поновлення договорів оренди землі" відповідачу поновлено договори оренди на вказані земельні ділянки в обох випадках терміном на п'ять років. Цими ж рішеннями відповідача було зобов'язано в місячний термін укласти з міською радою договори оренди землі та зареєструвати згідно чинного законодавства.

В своєму позові позивач, серед іншого, послався на те, в порушення вимог статті 144 Конституції України та частини першої, третьої статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідач вказані рішення не виконав, договори оренди землі не уклав.

Судами встановлено, що 19.12.2011 директор МПП ВКФ "Колос" отримала чотири примірники договору оренди землі площею 0,1448 га за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 143 для підписання та подальшої реєстрації. Однак договір земельної ділянки не підписаний, реєстрація його не проведена. Станом на липень 2015 року договори оренди земельних ділянок за адресою м. Лубни, вул. Радянська, 143, відповідачем не укладені, відповідно, не справляється плата за землю, про що свідчать листи Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 07.04.2015 року, від 06.05.2015 та від 28.07.2015, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до листа ТОВ "Інвентземсервіс" від 28.07.2015 вих. № 053 відповідач замовив та оплатив технічну документацію із землеустрою, отримав її для погодження із сусідами, але документація не повернута до землевпорядної організації для формування обмінних файлів.

На звернення Управління з питань комунального майна та земельних відносин Управлінням Держземагентства у Лубенському районі надано інформацію, що станом на 31.12.2012 земельні ділянки по вул. Радянській, 143 в м. Лубни не зареєстровані.

17.04.2015 комісія Управління з питань комунального майна та земельних відносин провела обстеження зазначених земельних ділянок та встановила, що земельні ділянки по вул. Радянській, 143 площею 0,1448 га та площею 0,0453 га перебувають у фактичному користуванні відповідача, в управлінні Держземагенства України у Лубенському районі не зареєстровані.

На підставі норм Земельного, Податкового кодексів України, статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", рішенням Лубенської міської ради від 14.02.2014 затверджено Порядок визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, який встановив єдину процедуру відшкодування збитків, заподіяних Лубенській міській раді внаслідок порушення вимог земельного законодавства. Так, відповідно до пункту 3 Порядку збитки відшкодовуються внаслідок: використання земельної ділянки без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону. Згідно з п. 5.1. Порядку у разі використання земельної ділянки без правоустановчих документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою.

Комісією по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам було запропоновано відповідачу добровільно відшкодувати збитки, нанесені місцевому бюджету, шляхом укладення відповідного договору. Проте, відповідач рішення комісії від 28.07.2015 не виконав, збитки не відшкодував.

Комісією управління з питань комунального майна та земельних відносин в акті по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам від 28.07.2015 встановлено, що земельні ділянки по вул. Радянській, 143 використовуються з порушенням земельного законодавства, оплата за землю не справляється, борг згідно розрахунку: за користування земельною ділянкою 0,1448 га у період з 21.02.2011р. по 28.07.2015 становить 244916,20 грн.; за користування земельною ділянкою 0,0453 га у період з 15.11.2012 по 28.07.2015 становить 90 385,07 грн. Загальна сума умовних збитків місцевому бюджету по двох ділянках (враховуючи суму переплати) становить 325351,22 грн. Розмір збитків визначений вказаним вище актом комісії та затверджений рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 29.07.2015 № 182.

Розмір заподіяних збитків визначено із застосування Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 № 284 та Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, затвердженого рішенням Лубенської міської ради від 14.02.2014, як не отримані доходи у вигляді орендної плати.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач посилався на те, що директор МПП ВКФ "Колос" 19.12.2011 отримала примірники проекту договору оренди на одну земельну ділянку за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 143, площею 0,1448 га для ознайомлення. Між сторонами відсутні договори оренди земельних ділянок та відсутні істотні умови, які передбачені вимогами Типового договору оренди землі та є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання та відповідають вимогам Закону України "Про оренду землі"; наданий позивачем розрахунок перевищує позовну давність та документально не підтверджений.

Висновки суду апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог колегія вважає правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 93 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Пункт 287.1. Податкового кодексу України передбачає, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень Лубенської міської ради належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Пунктом 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до рішення Лубенської міської ради від 21.01.2011р. "Про затвердження Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м.Лубни" затверджено Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м.Лубни та склад комісії зі встановлення розміру відсотків від нормативної грошової оцінки при укладенні договорів оренди землі.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії по встановленню відсотка при обчисленні розміру орендної плати за земельні ділянки від 19.09.2011р. №10 МПП ВКФ "Колос" встановлено відсотки від нормативної грошової оцінки при укладенні та поновленні договорів оренди землі на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, за адресою: м.Лубни, вул.Радянська, 143 у розмірі 6 %.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії зі встановлення відсотків від нормативної грошової оцінки при укладенні договорів оренди землі від 12.08.2014р. №4 МПП ВКФ "Колос" встановлено відсотки від нормативної грошової оцінки при укладенні та поновленні договорів оренди землі на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, за адресою: м.Лубни, вул.Радянська, 143, загальною площею 0,0453 га за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі у розмірі 12%.

Відповідно Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства на засіданні комісії по визначенню збитків для розгляду готуються наступні матеріали, зокрема, письмове повідомлення підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, якими нанесені збитки, про час та дату засідання комісії з документальними підтвердженням його отримання. У разі відмови від отримання повідомлення складається відповідний акт. Повідомлення повинно бути одержане не пізніше, ніж за 3 дні до дати засідання комісії. Збитки визначаються за ставками орендної плати, які діяли на момент виникнення таких збитків із застосуванням коефіцієнтів, які дорівнюють подвійній обліковій ставці НБУ на початок кожного звітного року.

20.02.2015 рішенням Лубенської міської ради внесено зміни до Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м. Лубни, а саме щодо розмірів річної орендної плати.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до п. 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, акт комісії та рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради від 29.07.2015 № 182 направлено на адресу відповідача 05.08.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи (т.1, а.с.34-37).

Позивач листом № 1-8/572 від 21.07.2015 просив відповідача прибути 28.07.2015 на комісію по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам, який отриманий останнім 22.07.2015, що підтверджується повідомленням про вручення, долученим до матеріалів справи (т.2., а.с.12-13). Однак, відповідач на комісію не з'явився.

Відповідно до ч. 1, 3 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (упущеної вигоди) дійшов висновку про те, що використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавляє її власника права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено. Бездіяльність відповідача у вчиненні передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові будівлі та споруди, що йому належать на праві приватної власності, кваліфікується як невжиття ним належних заходів, спрямованих на своєчасне оформлення правовстановлюючих документів (див. постанови Верховного Суду України: від 01.07.2015 у справі № 916/3311/14, від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14).

Статтею 11128 ГПК України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судами встановлено, що 28.12.2000 між Лубенською міською радою Полтавської області та МПП ВКФ "Колос" на підставі рішення Лубенської міської ради від 31.10.2000 укладено договір на право тимчасового користування землею по вул. Радянській, 159 в м. Лубни площею 0,1448 га за цільовим призначенням - для обслуговування адміністративного та складського приміщень терміном на десять років, тобто до 28.12.2010.

14.11.2007 між Лубенською міською радою Полтавської області та МПП ВКФ "Колос" укладено договір оренди землі, яка знаходиться за адресою: м. Лубни по вул. Радянській, 143 площею 0,0453 га за цільовим призначенням - для комерційного використання терміном на п'ять років, тобто до 14.11.2012.

Як зазначає відповідач, своїми листами № 185 від 10.10.2012, № 198 від 23.11.2010, у зв'язку з наближенням закінчення терміну дії довгострокової оренди земельних ділянок він звертався до позивача з проханням надати згоду щодо підписання додаткових угод про пролонгацію договорів оренди від 28.12.2000 від та 14.11.2007. Однак, отримання зазначених листів позивач заперечує. Доказів отримання їх позивачем відповідач суду не надав. На копіях зазначених листів, доданих до матеріалів справи, відсутня печатка позивача, призвіще особи, яка отримала листи, наявні лише дата та підпис невідомої особи.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на листопад 2010 року) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

В пункті п.2.17. своєї постанови "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У даній справі судами встановлено, що позивачем відповідне рішення про поновлення договору оренди землі від 28.12.2000 не приймалось, договір на право тимчасового користування землею по вул. Радянській, 159 в м. Лубни, площею 0,1448 від 28.12.2000, укладений між Лубенською міською радою Полтавської області та МПП ВКФ "Колос" автоматично не поновлювався, тобто строк його дії закінчився 28.12.2010. Доказів укладення договору на новий строк суду не надано.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 10 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на жовтень 2012 року) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ст.33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Для поновлення договору оренди землі, яка знаходиться за адресою: м. Лубни по вул. Радянській, 143, площею 0,0453 га від 14.11.2007, укладеного між позивачем та відповідачем, (відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі" в редакції станом на час закінчення строку дії даного договору оренди) обов'язковою умовою є укладення додаткової угоди. Доказів укладення угоди про поновлення договору оренди суду не надано. Тому строк дії даного договору закінчився 14.11.2012.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що договори оренди землі було поновлено відповідно до рішень Лубенської міської ради від 09.09.2011 та від 08.08.2014 "Про поновлення договорів оренди землі", оскільки відповідач звертався до позивача з заявами про поновлення терміну дії договорів оренди земельної ділянки площею 0,1448 га та 0,0453 га, які отримані позивачем 03.08.2011 та 22.07.2014 відповідно, тобто після припинення дії договорів оренди.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач користується земельними ділянками без правовстановлюючих документів, що позбавляє Лубенську міську раду Полтавської області права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який вона могла б отримувати, якби її право не було порушено.

Із наведених відповідачем доводів не вбачається, що у нього були об'єктивні перешкоди для укладення підготовленого договору оренду землі. Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що територіальній громаді міста відповідачем завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю.

У своїх запереченнях відповідач посилався на лист № 229/10/16-18-15-44 від 20.01.2016 Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, в якому вказано, що станом на 18.01.2016 по МПП ВКФ "Колос" значиться переплата по орендній платі за землю у розмірі 12 075, 27 грн. Однак, в листі № 240/9/16-18-15-02-35 від 06.05.2015 Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, вказано, що МПП ВКФ "Колос" сплачує орендну плату за земельні ділянки за адресами: м. Лубни, вул. Радянська, 143, ділянкою площею 0,0453, м. Лубни, вул. Радянська, 143 ділянкою площею 0,1448. Одночасно повідомлено, що МПП ВКФ "Колос" сплачує орендну плату, загальна сума переплати станом на 06.05.2015р. становить 19 592, 85 грн. Ідентифікувати сплату орендної плати до вищезазначених земельних ділянок немає можливості, оскільки у користуванні МПП ВКФ "Колос" є також земельна ділянка площею 0,0358 га за адресою: м. Лубни, вул. Хорольський спуск, 5.

В листі № 374/9/16-18-15-43 від 28.07.2015 Головного управління ДФС у Полтавській області Лубенської ОДПІ вказано, що по МПП ВКФ "Колос" станом на 28.07.2015 переплата по орендній платі за землю становить 9 950,05 грн. Причому, МПП ВКФ "Колос" орендна плата за земельні ділянки за адресами: м.Лубни, вул.Радянська, 143 площею 0,0453 га задекларована по 15.11.2012; м.Лубни: вул.Радянська, 143 площею 0,1448 га задекларована по 21.02.2011.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 325 351,22 грн., у тому числі 90 385,07 грн. по земельній ділянці за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 143, площею 0,0453 га за період з 15.11.2012 по 28.07.2015 та 244916,20 грн. по земельній ділянці площею 0,1448 га за період з 21.02.2011 по 28.07.2015 (з урахуванням листа № 374/9/16-18-15-43 від 28.07.2015 Головного управління ДФС у Полтавській області Лубенської ОДПІ про переплату 9950,05 грн.).

Як свідчать матеріали справи, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 224 від 12.01.2016) зазначив, що наданий позивачем розрахунок перевищує законну позовну давність.

Згідно положень ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Так, у випадку, коли господарський суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.

Якщо ж буде встановлено, що таке право особи порушено, стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові за спливом позовної давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на розрахунок збитків перевищує позовну давність, у зв'язку з чим, просять суд відмовити у задоволенні позову (т.1., а.с.98).

Відповідно до відтиску штампу "Укрпошти" на конверті, в якому надійшла позовна заява, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області 06.11.2015.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за спірний період стягненню з відповідача підлягають збитки в розмірі 237 957, 16 грн., з урахуванням строку позовної давності та врахованої позивачем переплати.

Колегія вважає, що апеляційний господарський суд, керуючись визначеними процесуальним законом повноваженнями, правомірно змінив рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до вимог статті 43 ГПК України, судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів з правильним застосуванням до спірних правових відносин норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, відсутні.

Доводи відповідача про те, що судами помилково враховано Порядок визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, затвердженого рішенням Лубенської міської ради від 14.02.2014, колегія не може прийняти до уваги з наступних підстав.

Зазначений Порядок є нормативним актом органу місцевого самоврядування та відповідно до приписів статті 144 Конституції України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковим до виконання на відповідній території; що він розроблений на підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 та у встановленому законом порядку скасований не був, а тому є чинним.

Посилання у касаційній скарзі на автоматичне поновлення дії договорів оренди, не приймаються колегією до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що строк дії укладених договорів закінчився, процедура щодо їх поновлення відповідачем не дотримана, а касаційна інстанція в силу своїх процесуальних повноважень (ст. 1117 ГПК України) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 917/2333/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

О. М. Сибіга